Нікополь відзначає 386-річчя: історія фортеці, промисловості та людей, які тримають місто

Сьогодні, 28 вересня 2025 року, Нікополь відзначає своє 386-річчя. Колись це було зовсім невеличке поселення, яке згодом перетворилося на могутню козацьку фортецю, а потім – на великий промисловий центр південного сходу України. У Нікополя – видатна історія, яку творили ЛЮДИ.

Кількість населення міста майже протягом усього часу його існування невпинно зростала по мірі того, як Нікополь розвивався. Але були й періоди лихоліття, які масово забирали життя людей або змушували мешканців залишати свою малу Батьківщину. Станом на 1886 рік у колишньому власницькому містечку мешкало 6570 осіб, а вже за переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 17097 осіб.

Такий різкий ріст пояснювався появою тут перших промислових підприємств — салотопних, цегельних, тютюнових. На розвиток міста мали великий вплив початок видобування марганцевої руди у басейні з 1886 року. З початком видобування руди були засновані чавуноливарний і механічний завод Худякова, а також механічний завод Каршевських. Станом на 1896 рік у Нікополі діяло ще понад 20 невеликих заводів та 154 ремісничі майстерні.

У 1903 році введена в експлуатацію залізнична лінія Кривий Ріг — Нікополь — Олександрівськ, а вокзал побудований у 1905 році. Напередодні Першої світової війни у Нікополі проживало 26 тисяч мешканців. У місті діяло 2 лікарні та 14 навчальних закладів, були бібліотека, кінотеатр і громадський сад. Після Жовтневого перевороту для Нікополя настали важкі і буремні часи, коли населення страждало від потрясінь, голоду та свавілля.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років Нікополь знову втрачав населення, хоча масштабне будівництво Південнотрубного заводу рятувало людей від голодної смерті. У 1937 році Нікополю був наданий статус міста обласного підпорядкування. До 1941 року чисельність населення зросла до 70 тисяч, але настало нове випробовування — війна.

Під час німецької окупації в місті з 17 серпня 1941 року по 07 лютого 1944 року загинуло близько 8000 мешканців і радянських військовополонених. За даними радянських військових архівів відомо, що у боях на фронті, у німецькому полоні загинуло і померло від ран, пропало безвісти близько 2000 мешканців міста. У 1950-ті – 1980-ті роки Нікополь значно розширив свою територію і став центром великого промислового вузла.

І це був рекордний показник у 1989 році, коли населення міста налічувало 158500 осіб. Далі населення Нікополя поступово скорочувалося, і на початок повномасштабної війни з Росією його кількість складала приблизно 100 000 осіб. А зараз у Нікополі залишилося приблизно 50 000 людей, попри те, що у місто приїхало багато переселенців у перші місяці після вторгнення.

Нікополь переживає дуже важкі часи сьогодні. Мабуть, одні із найважчих за всю історію міста. Понад три роки безперервних обстрілів, втома, виснаженість, руйнування, щоденний стрес… Але місто тримається. І тримають його – ЛЮДИ. Нікополь і його мешканці – фото у нашій традиційній рубриці Реконструкція: Нікополь пропонує вашій увазі велику добірку знімків з колекції Олександра Костенка та художньо реконструйовані світлини Володимира Заграничного.

У добірці – пейзажі Нікополя, підприємства, культурні об’єкти і дуже багато людей. Є постановочні фото, зроблені в професійних студіях, а є репортажні. Про що думали ці люди, яких давно вже немає на цій землі? Про що мріяли? Як склалися їхні долі? Можна тільки здогадуватися і фантазувати, вдивляючись в обличчя своїх земляків. Нікополь – це передусім його люди. Якщо ви хочете розповісти про когось із нікопольців, хто, на ваш погляд, заслуговує, аби про нього дізналося суспільство, надсилайте розповіді і фото на нашу редакційну пошту nikopol.net@ukr.net. Давайте разом зберігати історію Нікополя!