Хроніки старого Нікополя: постріли на Катеринославській 15 квітня 1910 року

Нікопольський краєзнавець Павло Фірсов оприлюднив цікаву розповідь, яка описує подію, що сталася 115 років тому і добряче сколихнула тихе життя старого Нікополя. Мешканці не були звиклими до такого, адже нічого подібного на їх пам'яті ще не відбувалося. Інформація була знайдена в архівних документах, а текст прикрасили художньо реконструйованими фото вулиці Катеринославської.

15 квітня 1910 року Нікополь прокинувся у передсвятковій метушні. Дні Великого посту добігали кінця, і містечко готувалося зустрічати Великдень. На Базарній площі шумів люд, у крамницях товпилися покупці, візники гукали, заманюючи пасажирів.

Та серед цієї метушні раптом пролунав різкий оклик: Виручку на стіл. У бакалії Дмитра Ганіна, що містилася в домі Карпушкіна, господар зблід, коли біля скроні блиснув револьвер. Касова скринька миттю спорожніла, а двері грюкнули за нападниками.

Не зупиняючись, вони пройшли ще кілька лавок. У бакалії Тимофія Гладкова револьвер примусив замовкнути навіть говірких покупців, а в мануфактурній Брайловського виручку вирвали просто з рук прикажчика. Ставало дедалі зухваліше.

На Катеринославській вони сунулися й до ювелірної крамниці Бро. Срібло й годинники сяяли за склом, але вже за мить кілька шкатулок і скринька з грошима опинилися в руках нападників. Та й цього виявилося замало. Пройшовши кілька кварталів, розбійники подалися до просторого магазину Григорія Гусєва.

Великі вітрини, ряди тканин, гамір покупців — усе стихло, коли озброєні люди вдерлися всередину. Гроші! — коротко кинув один. Гусєв, купець першої гільдії, що звик вирішувати справи печаткою Товариства взаємного кредиту, вперше стояв безсилий перед грубою силою.

Та втекти грабіжникам не судилося. Біля аптеки Самуїла Горнштейна, на розі Катеринославської та Думської, їх зустріли городові. Двоє стали поперек вулиці, ще кілька підбігли збоку, витягнувши револьвери.

Стій! — пролунав наказ. У відповідь блиснув постріл. Юрба з криком кинулася врізнобіч. Поліцейські відкрили вогонь, і вулицю огорнув запах пороху. Один розбійник упав під дверима аптеки, другий, поранений, намагався втекти, та добіг лише до готелю Європейський, де його наздогнала куля.

Коли гуркіт стих, городові ще кілька хвилин тримали зброю напоготові, вдивляючись у натовп. Лише потім мешканці обережно почали виходити з підворіть. Купці поспіхом відчиняли віконниці й перехрестилися: Ледь півміста не обчистили… Над площею лунав дзвін Покровського собору, кличучи на вечірню службу.