Єдина в місті широка п'ятикілометрова артерія, що обсаджена каштанами та акаціями, завжди була серцем Нікополя. Проспект Трубників, що простягнувся від міськвиконкому до заводоуправління ПТЗ, не просто транспортна магістраль, а жива пам'ять про бурхливе минуле міста, де кожен будинок має свою історію.

Спочатку ця вулиця носила назву «Перша Продольна», згодом була перейменована на честь Сталіна, а з 1961 року іменувалася проспектом Леніна. Лише у 1996 році, за ініціативи керівництва Південнотрубного заводу, вона отримала сучасну назву — проспект Трубників. Саме тут, у 1930-х роках, народилося Соцмістечко — перший житловий масив, збудований для робітників заводу в степу.

Фото до матеріалу: Історія проспекту Трубників: від «Першої Продольної» до візитівки Нікополя

Особливої драматичності історії додає період німецької окупації. У перші місяці війни німці перетворили нові, ще не заселені квартири будинку № 10 на концтабір для полонених червоноармійців. В'язнів загнали в кімнати зі свіжим фарбуванням, де не працювала навіть каналізація, а внизу вартували автоматники. Місцеві жінки та підлітки ризикували життям, опускаючи з вікон їжу та воду на бинтах, а деякі навіть вивозили полонених, видаючи їх за своїх родичів.

Після звільнення міста у 1944 році розпочалося активне відновлення та нове будівництво. План забудови розробляла ленінградська майстерня ДІПРОМЕЗу, а перші житлові квартали та лікарні зводили полонені німці, які, за свідченнями, будували добротно і міцно. Тоді ж з'явилися улюблені нікопольцями Палац культури ПТЗ, стадіон «Металург» та знаменита алея, де колись курсував «Трудовий» потяг.

Сьогодні проспект Трубників залишається діловим і торговельним центром міста, де розташовані магазини, офіси та культурні заклади. Тут працюють школи, поліклініки, банки та ресторани, а вздовж п'ятикілометрової дороги розкинулися сім скверів та парки. Це місце, де історія переплітається з сучасністю, залишаючись головною візитівкою Нікополя.